ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ
Віктор фон Графф.
Коли випадає нагода
помилуватися вічно юною красою Дібрівського лісу, подихати його свіжим цілющим
повітрям, ми рідко замислюємося над тим, хто ж був творцем цієї зеленої оази в
спекотних степах Південного Сходу України. Ці люди заслуговують на вдячність
все нових і нових поколінь... Одним з таких людей є Віктор Єгорович Графф, який
увійшов у нашу історію як піонер степового лісорозведення. Народився він в
Овручі Волинської губернії. Його батько був штабс-капітаном російської армії,
німець за походженням, мати – італійка з роду Серпонті-де-Варрена. Залишившись
сиротою, Віктор фон Графф потрапив на навчання до Санкт-Петербурзького
імператорського лісового та межевого інституту, який закінчив з відзнакою.
На цю людину доля поклала
обов'язок спростувати висновки зарубіжних вчених про неможливість розведення
лісів у відкритій степовій місцевості. І В. фон Графф з честю виконав свою
місію, Досі у Великоанадолі Донецької області зеленіють його ліси, милують зір
і тішать душу зелені шати Дібрівського лісу, основу якого, за свідченням
історичних документів, закладав Віктор фон Графф.
Великомихайлівська лісова дача
(«Дібрівський ліс») входила до складу Велико-Анадольського лісництва. Перші
насадження були проведені в 60-их роках ХІХ століття.
...У квітні 1843 року В. Є.
Граффа призначили лісничим у Катеринославську губернію. Міністерство державних
володінь доручило йому обрати в степу нашої губернії місце «для лісорозведення
в широких розмірах». Таким місцем він назвав ділянку, що займала понад 2,5
тисячі десятин у колишньому Олександрівському повіті. Безводдя, підвищене
відкрите розташування, важкі глинисті грунти... Тут і заклали перше в Росії
степове зразкове Велико-Анадольське лісництво.
Посадки почалися восени 1845
року. Це можна вважати датою народження лісу в степу. За 23 роки роботи в
лісництві Віктор Єгорович зумів під своїм керівництвом заліснити 157 гектарів
степів, закласти розсадник на площі 57 гектарів, де було вирощено близько 30
порід дерев і 40 порід кущів. Було створено Велико-Анадольську школу лісників
по степовому лісорозведенню (нині Велико-Анадольський лісовий технікум). І це
робилося за умов, коли теоретичні основи степового лісорозведення були ще, так
би мовити, в зародку, техніки не існувало, матеріальне забезпечення було вкрай
незадовільним.
В. Є. Графф писав у 1863 році:
«Мало не 12 років кочували, як ті цигани; я жив у селі за 15 верств від місця
занять (в с. Новотроїцьке) в душній сирій квартирі і зазнав при цьому найбільш
нелюдської скрути...» Не краще жилося й вихованцям школи лісників.
Відвідавши лісництво в 1884
році, професор М. К. Турський писав: «Схиляєшся перед силою людського розуму і
наполегливістю, які відвоювали в степу місце і заселили в ньому ліс. Цей ліс
надовго лишиться пам'ятником тієї сміливості, тієї упевненості й любові, з
якими вперше взялися за заліснення степу. Так, потрібно було багато любові, щоб
довести до кінця цю справу».
Віктор фон Графф був людиною
надзвичайних здібностей в вдачі. Про таких кажуть, що вони – жертва власної порядності.
Аристократ за походженням, він жив у землянці, часто не мав грошей на цукор і
свічки, але не міг собі дозволити використати державні гроші на власні
потреби...
Помер Віктор фон Графф у 1867
році на 49-му році життя. Цікаво, що він вважав себе українцем і заповідав
посадити на його могилі дуб з донецьких степів.
В. Процан. «Радянське
слово», 14 лютого 1998 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар